Квіткорогофіти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Anthocerotophyta)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квіткорогофіти
Phaeoceros laevis (L.) Prosk.
Phaeoceros laevis (L.) Prosk.
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Streptophyta
Ембріофіти
Квіткорогофіти (Anthocerotophyta)
Stotler & Stotl.-Crand.[1]
Класи і порядки
Синоніми
Anthocerotae
Посилання
Вікісховище: Anthocerotophyta
EOL: 3678
ITIS: 500000
NCBI: 13809

Квіткорогофіти[2] — відділ мохоподібних. Іноді розглядається як клас відділу мохоподібних (Anthocerotopsida) (застаріла систематика).

Це сланеві рослини, які мають дихотомічно розгалужений і просто побудований пластинчастий талом у вигляді розетки діаметром 1-3 см. Клітини слані майже всі однакові, тобто не диференційовані на окремі тканини і органи. Вони містять здебільшого по одному пластинчатому хлоропласту з піреноїдом. Це ознака примітивної будови. Гаметофіт двостатевий, з антеридіями і архегоніями, зануреними в тіло талома. Ризоїди гладкостінні. Спорофіт представлений спорогоном, що складається з довгої стручкоподібної коробочки, яка розкривається згори донизу двома поздовжніми щілинами, і бульбоподібного присоска. Спорогон має довжину від кількох міліметрів до 13 см, зелений, з хлоропластами, здатний до самостійного живлення. В епідермісі спорогону є типові продихи з двома замикаючими клітинами. Над присоском міститься зона меристематичної тканини, клітини якої, постійно ділячись, зумовлюють інтеркалярний ріст спорогону в довжину. Всередині спорогону є довга неплідна колонка, оточена зверху та з боків спорогенною тканиною, з клітин якої утворюються спори зі спірально потовщеними одно- або багатоклітинними елатерами. Спори довший час залишаються в тетрадах. При проростанні спор утворюється коротка нитчаста протонема з однієї або трьох клітин.

Антоцеротоподібні — піонерні рослини при заселенні оголеного вологого ґрунту.

Філогенія

[ред. | ред. код]

Недавні дослідження молекулярних, ультраструктурних і морфологічні даних дали нову класифікацію антоцеротоподібних[3]:

Порядок Leiosporocerotales
Leiosporocerotaceae

Порядок Anthocerotales

Anthocerotaceae

Порядок Notothyladales

Notothyladaceae

Порядок Phymatocerotales

Phymatocerotaceae

Порядок Dendrocerotales

Dendrocerotaceae
Leiosporocerotaceae

Leiosporoceros

Anthocerotaceae

Folioceros

Sphaerosporoceros

Anthoceros

Notothyladaceae

Notothylas

Phaeoceros

Phymatocerotaceae

Phymatoceros

Dendrocerotaceae

Phaeomegaceros

Nothoceros

Megaceros

Dendroceros

В даний час філогенія і склад Anthocerotophyta може переглядатись.[3][4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Stotler, Raymond E.; Barbara J. Candall-Stotler (1977). A checklist of the liverworts and hornworts of North America. The Bryologist. American Bryological and Lichenological Society. 80 (3): 405—428. doi:10.2307/3242017. JSTOR 3242017.
  2. Бойко, М. Ф.; Бойко, Л. М. Українські назви надродових таксонів мохоподібних України // Чорноморський ботанічний журнал. — 2016. — Вип. 12. — № 2. — С. 156–166. — DOI:10.14255/2308-9628/16.122/5.
  3. а б Duff, R. Joel; Juan Carlos Villarreal, D. Christine Cargill, & Karen S. Renzaglia (2007). Progress and challenges toward a phylogeny and classification of the hornworts. The Bryologist. 110 (2): 214—243. doi:10.1639/0007-2745(2007)110[214:PACTDA]2.0.CO;2.
  4. Villareal, J. C.; Cargill, D. C.; Hagborg, A.; Söderström, L.; Renzaglia, K. S. A synthesis of hornwort diversity: Patterns, causes and future work (PDF). Phytotaxa. 9: 150—166. Архів оригіналу (pdf) за 27 липня 2019. Процитовано 5 жовтня 2013.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Нечитайло В. А., Кучерява Л. Ф. Ботаніка. Вищі рослини. — Київ : Фітосоціоцентр, 2001. — С. 129–130. — 500 прим. — ISBN 966-7459-80-2.
  • Зеров Д. К. Флора печіночних і сфагнових мохів України.- Київ: Наукова думка, 1964. — 355 с.
  • Бойко М. Ф. Українські назви мохоподібних // Чорноморський ботанічний журнал, 2015, 11, № 2: 178—216.
  • Boiko M. F. (2014). The second checklist of bryobionta of Ukraine. Чорноморський ботанічний журнал, (10,№. 4), 426—487.